В сучасному світі блогери стали важливими фігурами в сфері реклами. Вони мають велику аудиторію, яка довіряє їхнім думкам і рекомендаціям. Реклама у блогера може бути ефективним способом просування товарів і послуг. Зважаючи на це, не дивно, що українські законодавці зацікавилися сферою і ввели нові правила регулювання рекламного контенту, зокрема продакт-плейсменту та реклами в соціальних соціальних мережах.
У статті розглянемо, які саме зміни до українського законодавства про рекламу вступили в силу з 1 січня 2024 року.
Зміни до законів “Про рекламу” та “Про медіа”: за що проголосували депутати
Закон, яким вносяться зміни до законів “Про рекламу”, “Про медіа” і ряду інших, набрав чинності ще 2 жовтня 2023 року. Головною метою закону ще на стадії розробки стало приведення українських законодавчих норм у відповідність до європейських – так, було введене нове визначення поняття “реклама”, вимог до мови, змісту рекламних матеріалів, оплати тощо.
Так, згідно з прийнятими змінами, рекламою вважається розповсюдження інформації про особу, ідею або товар за винагороду, або ж у якості самореклами, з метою формування та підтримання інтересу споживачів. Раніше ж рекламою вважалася інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі будь-яким способом. Нове ж визначення включає важливий параметр визначення реклами – поширення інформації за винагороду, грошову або у іншій формі.
Крім цього, в законодавство було введено кілька абсолютно нових категорій рекламних матеріалів. До них відноситься поняття продакт-плейсменту, а також рекламний контент, що поширюється в інтернеті через такі платформи, як YouTube, Facebook, LinkedIn, Instagram тощо.
Поняття продакт-плейсменту і його регулювання в Україні
Продакт-плейсмент є одним з ефективних методів маркетингу, який використовується для просування брендів та продуктів. Цей метод полягає у включенні посилань на конкретні бренди або продукти в інші твори, такі як фільми, телевізійні програми, музичні відео, влоги та інші медіа-формати. Це може бути згадка про бренд у фільмі, використання продукту у телевізійній програмі або навіть присутність бренду на фоні влогу. Продакт-плейсмент може бути як явним, коли бренд або продукт активно використовується у творі, так і неявним, коли бренд або продукт просто згадується або видно на задньому плані.
Раніше українське законодавство ніяк не регулювало використання продакт-плейсменту у медіа. Наразі ж до закону “Про рекламу” було включено статтю, яка встановлює обмеження і правила використання цього методу.
Так, забороняється використовувати продакт-плейсмент в новинах, а також в програмах, які присвячені питанням захисту справ споживачів, мають релігійне спрямування або ж розраховані на дитячу аудиторію. Також рекламодавцю продакт-плейсменту заборонено впливати на зміст контенту, в якому розміщується його продукт, у тому числі якщо мова йде про користувацький контент.
В той же час, програми та контент, до яких буде включений продакт-плейсмент, не мають права прямо заохочувати придбання розміщених товарів або ж надавати їм надмірного значення.
Крім того, ряд товарів заборонено рекламувати шляхом продакт-плейсменту – до них відносяться тютюнові вироби та пристрої для їх споживання, рецептурні лікарські засоби, медична техніка, методи лікування, що потребують спеціальних знань, а також товари, виробництво або розповсюдження яких заборонене чинним законодавством.
Найважливішою ж нормою стала необхідність попереджати споживачів контенту про наявність продакт-плейсменту – на початку та в кінці контенту, а також після закінчення реклами.
Регулювання поширення реклами в інтернеті
Новим законом було введено також регулювання реклами, що поширюється через користувацький контент на платформах спільного доступу – наприклад, у відео блогерів на YouTube чи в публікаціях в Instagram.
Контент вважається таким, що містить рекламу, якщо він відповідає ряду ознак: поширюється за грошову або іншу винагороду, містить інформацію про особу або товар і призначений зацікавити аудиторію у вказаній особі або товарі.
Головним правилом, як і у випадку з продакт-плейсментом, є попередження споживачів про наявність у контенті реклами. Таким чином, користувацький контент, наприклад, відео на YouTube, має бути обов’язково відмічений як такий, що містить рекламу, попереджаючи споживача.
Автори такого контенту зобов’язуються позначати його як такий, що містить рекламу, у момент завантаження або створення. Тобто, блогери, які планують включити рекламні матеріали у свої публікації, обов’язково мають розміщувати відповідні дисклеймери.
Це накладає зобов’язання також і на провайдерів платформ, які використовуються для поширення користувацького контенту: вони мають надати можливість автору контенту відмітити опублікований матеріал як рекламу, а також повідомляти споживача про наявність реклами у випадку самостійного її виявлення.
Незважаючи на те, що закон набув чинності ще восени, вищевказані правила стосуватимуться виключно контенту, створеного після 1 січня 2024 року. Притягнення до відповідальності за порушення правил створення і поширення реклами стане можливим через рік – з 1 січня 2025 року.
