Україна з 1 січня 2022 року ввела так званий “податок на гугл” – зобов’язання для технологічних компаній-нерезидентів, які надають послуги онлайн, сплачувати до українського бюджету податок на додану вартість за ставкою 20%. Свого часу закон отримав масову критику з боку українських споживачів, які остерігалися, но що введення податку підвищить ціни на онлайн-сервіси або ж і зовсім змусить великі міжнародні компанії піти з України.
У статті розглянемо, як саме працює “податок на гугл” і як він вплинув на ринок цифрових послуг в Україні.
Що таке “податок на гугл” і хто зобов’язаний його сплачувати?
Назву “податку на гугл” отримав ще в період розгляду закон, що зобов’язав іноземні компанії, в першу чергу такі гіганти як Google, Amazon чи Meta, які надають онлайн-послуги українським споживачам, але не є податковими резидентами, сплачувати до українського бюджету 20% ПДВ. Закон був ухвалений Верховною Радою 3 червня 2021 року і вступив в силу 1 січня 2022 року.
Під дію закону підпали всі компанії, що надають цифрові послуги в Україні, незалежно від того, чи є кінцевими споживачами фізичні особи або ж ФОПи. Таким чином, зобов’язання сплачувати український ПДВ отримали як Google та Meta з їх широким спектром інструментів для ведення бізнесу, так і компанії з більш “побутовими” послугами – наприклад, Netflix.
Згідно з текстом закону, компанії, що підпадають під наведене визначення, мали зареєструватися як платники податку на додану вартість в Україні у випадку, якщо сума наданих ними на українському ринку послуг перевищила 1 млн грн. До переліку електронних послуг, що мають оподатковуватися, увійшли:
- пошукові системи;
- сервіси, що надають доступи до баз даних;
- стримінгові сервіси;
- ігрові платформи;
- соціальні мережі;
- сервіси дистанційного навчання;
- хмарні сервіси та хостинги;
- сервіси зі створення та поширення реклами в інтернеті;
- постачання програмного забезпечення, наприклад операційних систем.
В той же час, під оподаткування не підпадають електронні сервіси, кінцевий результат послуг яких не є електронним. Наприклад, служби таксі або сервіси бронювання житла, сервіси для відеокомунікації, такі як Zoom чи Skype, постачання техніки з наперед встановленим ПЗ або інфомації на матеріальних носіях, надання консультаційних послуг – все це під цифровий податок не підпадає.
Український уряд також пішов назустріч технологічним компаніям і розробив спеціальний сервіс, мета якого – спростити процес сплати передбаченого законом податку.
Як оподаткування вплинуло на ринок цифрових послуг в Україні?
На момент розгляду закону як у експертній спільноті, так і в суспільстві в цілому обговорювалися три основні ризики введення “податку на гугл”: зростання цін на цифрові послуги для українців, вихід міжнародних технологічних компаній з українського ринку та використання постачальниками цифрових послуг компаній-“прокладок” для обходу податкового законодавства.
Після майже двох років дії можна досить впевнено заявити, що ці побоювання не справдилися. Жоден зі світових технологічних гігантів не вийшов з України; також не існує ніяких свідоцтв про поширення використання схем з посередниками для обходу законодавчих обмежень. Кінцева ціна послуг для українських споживачів дійсно дещо підвищилася, однак далеко не для всіх сервісів. Так, Netflix, який в Україні конкурує з рядом інших сервісів з аналогічним функціоналом, навпаки, знизив тарифи для українських споживачів. Не змінив вартості на свої послуги і YouTube. У той же час Google таки відреагував на “податок на гугл” і підвищив тарифи для рекламодавців – на ті ж самі 20%. Втім, ціни Google Drive лишились звичними і не змінилися ні у 2022-му, ні в 2023 році. Підвищили тарифи Amazon, Apple та Meta.
Незважаючи на це, не можна заперечувати користь, яку отримала українська економіка від введення “податку на гугл”. Під час розробки законопроекту прогнозувалося, що Україна отримає до 3 млрд грн податків на рік. Натомість, вже в 2022 році до державного бюджету надійшло 4,3 млрд грн “цифрового” ПДВ, а за перші дев’ять місяців 2023 року, станом на 1 жовтня – вже 5,9 млрд грн. Лідерами стали Google, Google Play та Netflix, більш того – сума податкових надходжень від них у третьому кварталі зросла на 5% порівняно з другим кварталом року.
Введення податку на цифрові послуги за останнє десятиріччя стало поширеною практикою серед країн Європейського Союзу і не тільки. Для України, яка виводить цифрові послуги до одних з ключових елементів економіки, “податок на гугл” став закономірним наступним кроком, необхідним для адаптації податкової системи до сучасних реалій, регулювання ринку, гарантування конкурентної переваги та укріплення національної економіки в кризовий період.
